Мукачівський монастир на Чернечій горі на старих фотографіях

Свого часу саме Мукачівський василіанський монастир був головним символом Мукачева, який зображали на поштових листівках

Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир —  наразі є православним монастирем , який перебуває у віданні Мукачівської і Ужгородської єпархії Української православної церкви Московського патріархату.

Насправді, історія монастиря дуже давня і місцями  трагічна.

Документальні свідчення про існування монастиря відносяться до 14 століття, але за деякими переказами, монастир будувався на цьому місці ще в 13 столітті.

Як свідчить Мукачівський літопис, князь Федір Корятович прибув з Подолії в Угорську Русь в літо 1339 на службу до угорського короля Кароля I, який віддав йому у володіння Мукачівську домінію. На Чернечій горі на березі річки Латориця саме князь Федір Корятович збудував дерев'яну церкву та невеликий корпус для ченців і дав монастирю 8 березня 1360 грамоту, в якій закріпив за монастирем два села — Лавки та Бобовище разом з усіма повинностями, а також десяту частину виноградника з гір Іван і Лемчовка і деякі повинності з села Оросвігова і Мукачівського замку. Хоча є думка деяких істориків, що цей документ фальсифікований.  Першим ігуменом, який згадується в історичних документах, був Лука. З 1491 монастир став резиденцією закарпатських православних владик, які об'єднали всі Закарпатті в Мукачівській єпархії.

Внаслідок постійних воєн між Габсбургами та Семигородськими князями у 1537 р. Мукачівський монастир було знову зруйновано. За єпископа Василія І монастир знову було відбудовано.

У 1657 р. монастир знову було зруйновано  польським гетьманом Любомирським. З другої половини XVIII ст. почалося будівництво сьогоднішнього монастирського комплексу. Монастир був резиденцією православного єпископа, в ньому велася хронологія, переписувалися богослужебні і повчальні книги. Монастирська школа відіграла важливу роль у культурно-релігійному житті Закарпаття.

За часів єпископа Іоаникія, в 1661 році в Мукачівському монастирі був побудований перший кам'яний храм, кам'яна ротонда (архітектор С. Пьяменс) на кошти молдавського воєводи Костянтина Басараба. У 1664 році трансільванська княгиня, католичка Софія Баторі остаточно вигнала єпископа Іоаникія і передала монастир греко-католицькому єпископу Петру (Парфенію). Єпископ Іоаникій оселився в селі Імстичево, де побудував новий монастир.

Справжній кам'яний монастир побудований в 1766–1772 роках (архітектор Дмитро Рац), а велична Свято-Миколаївська церква в 1798–1804. У 1862 році в монастирі сталася велика пожежа, наслідки якого усунули до 1865 року. У 1920-х роках роботу монастиря реорганізували ченці-василіани з Галичини. При монастирі зберігалися цінна бібліотека (понад 6 000 рідкісних книг і рукописів) і архів.

У 1946–1947 році, після утвердження Радянської влади у краї, при певних трагічних обставинах, які склалися в Закарпатті, Мукачівський монастир було повернуто православній церкві (Московський Патріархат) і став жіночою обителлю. У нього перевели частину сестер з монастиря Різдва Пресвятої Богородиці в с. Липча. Монастирську бібліотеку та архів передали в університетську державну бібліотеку в Ужгороді та в обласний архів Закарпаття. 

Старі фотографії Мукачівського монастиря зібрав та розмістив у соцмережах Сергій Тішин.

 

Дивіться: Як виглядала головна вулиця Мукачева на старих фотографіях