Кримінально-правова охорона торговельних марок в Росії (історико-правовий аспект)

В даній статті автор розглядає основні етапи становлення кримінально-правої охорони товарного знаку у дореволюційній Росії на підставі аналізу чинних на той час нормативних актів. Автором відзначено ефективність поєднання майнових та каральних заходів для недопущення правопорушення у сфері захисту прав на торговельні марки.

Немеш П.Ф. 

Проштовхування певного товару на ринку завжди вимагало великих затрат (витрати на дослідження ринку, модернізацію виробництва, рекламу товару і т.д.), але в умовах жорсткої конкуренції дуже часто зустрічаються випадки недобросовісної поведінки товаровиробників, прикладом яких може служити незаконне використання чужих торговельних марок. Використовуючи чужу торговельну марку, правопорушник не вкладає гроші в просування товару, а користується вже досягнутою популярністю чужої марки. Така продукція у більшості випадків виготовляється в кустарних та антисанітарних умовах і не лише не відповідає якісним показникам, але й може завдати шкоди здоров’ю людини. Ось чому доповнення цивільно-правових методів боротьби з вказаними правопорушеннями засобами кримінально-правового впливу є серйозним кроком, що покликаний застерегти осіб від подібної практики.

Розуміння сучасного кримінально-правового механізму захисту прав власників свідоцтва на торговельну марку неможливо без знання історії його становлення. Оскільки значна частина українських земель тривалий час була у складі Російської імперії, то власного законодавства у сфері торговельних марок вона не мала¹, а тому необхідно вивчати еволюцію російського законодавства у сфері кримінально-правової охорони торговельних марок.

Зародження російського законодавства в сфері товарних позначень починається з XVII ст., коли 22 квітня 1667 р. при царі Олексії Михайловичі був прийнятий найбільший законодавчий документ другої половини XVII ст. — «Новоторговый Устав» Росії, який регламентував здійснення внутрішньої і зовнішньої торгівлі². Саме в цьому документі вперше з’являється згадка клейма. У XVII ст. клеймо більшою мірою виконувало функцію митного знака, для розрізнення російських і іноземних товарів й для підтвердження факту оплати митного збору. Лише після початку реформ царя Петра I, що зумовили бурхливий розвиток російської промисловості, клеймо на товарах стало грати ту роль, яку в нашому сучасному сприйнятті грає знак для товарів і послуг.

В 1774 р. при Єлизаветі Петрівні за пропозицією Мануфактур-колегії видається перший російський Урядовий Указ про обов'язкове таврування всіх російських товарів особливими фабричними або заводськими знаками, щоб можна було їх відрізнити один від одного. Так товарне клеймо стало виконувати свою справжню функцію.

В 1830 р. в Росії був прийнятий Закон «Про товарні клейма», в якому указувалися точні правила і способи таврування продукції власників суконних, шапкових, паперових та інших фабрик³. Даний Закон вже передбачав кримінальне покарання за підробку товарного клейма, про те його застосування ускладнювалося в силу того, що не було чітко визначено поняття товарного клейма та зміст виключних прав на нього.

У міру перетворення дрібного кустарного виробництва у велике і затвердження капіталістичного способу виробництва відбувається формування національних ринків⁴. Розвиток соціально-економічних зв'язків, системи внутрішніх комунікацій, торгових відносин в Росії сприяв розповсюдженню торгових марок, що вже починають використовуватися в рекламній діяльності. Про це свідчать, зокрема, зразки реклами торговельно-промислових ярмарків, відомі торгові марки того часу⁵.

Аналіз законодавчих актів Російської імперії дає можливість дійти висновку, що системне закріплення кримінальної відповідальності за порушення прав на торговельні марки на законодавчому рівні було здійснено вже у першій половині XIX століття у Зводі законів Російської імперії (1832 р.), що виступав систематизованим збірником. Перші шість кримінально-правових норм щодо охорони прав на торговельні марки містились у ст.ст. 1335, 1356, 1357, 1357-1, 1357-2, 1357-3 відділення 2: «О противныхъ нравственности и благопристойности сочиненияхъ общественной нравственности и нарушении охранодающихъ оную постановлений», розділу 8 «О преступленияхъ и проступкахъ противъ общественного благоустройства и благочиния», книги 1 «Уложение о наказанияхъ уголовныхъ и исправительныхъ», 15 тому Зводу законів Російської Імперії⁶.

Так, згідно зі ст. 1354 Зводу законів: «Кто подделаетъ чужия клейма или знаки, прикладываемые съ дозволения правительства къ изделиямъ или произведениямъ мануфактуръ, фабрикъ или заводавъ, тотъ, сверхъ вознаграждения за причиненные симъ убытки, подвергаетса лишению всех особенныхъ правъ и преимуществъ, лично и по состоянию присвоеныхъ, и заключению въ тюрьме по третьей степени статьи 33».

Окрім того, відповідно до ст. 1356 Зводу законів «Лица, виновныя въ употреблении на изделиях знака, установленнаго для ограждения права пользования рисункомъ или моделью, безъ предварительной заявки рисунка или модели въ предписанномъ для сего порядке, подвергается: денежному взысканию не свыше пятидесяти рублей».

Також згідно зі ст. 1357 Зводу законів «За самовольное, без разрешения владельца, воспроизведение заявленныхъ законнымъ порядкомъ рисунковъ или моделей, виновный, независимо отъ вознаграждения за вредъ и убытки, причиненные самовольнымъ употреблениемъ заявленнаго рисунка или модели, подвергается: денежному взысканию отъ пятидесяти до двухсотъ рублей».

Згідно з ст. 1357-1 Зводу законів «Промышленникъ или торговецъ, виновный въ самовольномь выставлении на изготовленномъ имъ или находящемся у него для продажи товаре, или на упаковке и посуде, въ коей хранятся товары, или на коммерческомъ объявлении, прейсь-куранте или бланке, товарнаго знака, точно воспроизведеннаго или явно сходственнаго съ такимъ же товарнымъ знакомъ, состоящимъ, заведомо для виновнаго, въ исключительномъ пользования другого промышленника или торговца, подвергается: заключение въ тюрьме на время отъ четырехъ до восьми месяцевъ. Тому же наказанию подвергается промышленникъ или торговец, виновный въ хранении въ промышленномъ или торговомъ заведении или въ продаже то вара съ указанньмъ заведомо для него самовольно выставленнымь знаком».

Також досить важливим є те, що згідно зі ст. 1357-2 Зводу законів «Промышленникъ или торговецъ, виновный въ выставленш на товаре или на упаковке и посуде, въ коей хранятся товары, или же на коммерческомъ обьявлеши, прейсь-куранте или бланке, товарныхъ знаковъ съ запрещенными надписями и изображениями, а также въ хранении въ промышленномъ или торговомь заведении или въ продаже товара съ такими знаками, подвергается: въ первый разъ — денежному взысканию не свыше ста рублей, а во второй и последующие разы — такому же взысканию не свыше двухсотъ рублей».

Немаловажне значення мало те, що за знищення підроблених торговельних марок призначалось відповідно додаткове покарання. Принциповим є те, що в силу положень ст. 1357-3 Зводу законів «Въ случаяхъ, указанныхъ въ статьяхъ 1357-1, 1357-2, незаконно выставленные на товаре или на упаковке и посуде, въ коей хранятся товары, товарные знаки подлежатъ снятии и уничтожению». 3 іншого боку, важливо звернути увагу і на те, що згідно із Приміткою до ст. 1357-3 Зводу законів «Дела о нарушенияхъ, означенныхъ в статье 1357-1 начинаются не иначе, какъ по жалобе промышленника или торговца, которому принадлежит право исключительнаго пользования самовольно выставленнымъ товарнымъ знаком».

Враховуючи вищенаведені кримінально-правові норми, порушення прав на торговельні марки, що переслідувались у ті далекі часи вкримінальному порядку, полягало у: 1) підробці чужої торговельної марки; 2)використанні торговельної марки, а також позначень, явно схожих на неї, на товарах без дозволу власника відповідної торговельноїмарки; 3)зберіганні зазначених товарів із метою їх продажу, а також продажу товарів із нанесеною торговельною маркою без дозволу її власника.

При цьому винна у порушенні особа не тільки у повному обсязімала відшкодувати власнику даної торговельної марки завдані такими діями збитки, але і підлягала відчутним кримінальним покаранням: 1)позбавленню усіх прав та привілеїв; 2) накладенню штрафу у розмірі до двохсот рублів; 3)ув'язненню у тюрмі на строк від чотирьох до восьми місяців.

Надзвичайно важливим є те, що відповідно до положень ст. 1357-3 Зводу законів усі торговельні марки, незаконно нанесені на товар, упаковки, в яких він зберігався, посуд, в якому він знаходився, підлягализняттю та знищенню. Звертає на себе увагу цікава і певною мірою повчальна процесуальна деталь: кримінальне переслідування проти осіб, винних у порушенні прав на торговельні марки, фабричний або ремісницький знак, малюнок, здійснювалось лише на підставі заяви потерпілої особи—підприємства чи громадянина, яким належало порушенеправо.Іншими словами, якщо використати сучасну кримінально-процесуальну термінологію, йдеться про, так звані, справи приватного обвинувачення.

Таким чином, можна стверджувати, що у Зводі зконів на підставі шести вищезазначених кримінально-правових норм було достатньо повно врегульовано питання кримінальної відповідальності за порушення прав на торговельну марку, а також встановлено відповідні міри кримінального покарання за таке порушення.

На тлі бурхливого зростання промислового виробництва і складання нової системи торговельних стосунків законодавство в області охорони торговельних марок (у тому числі і кримінально-правові норми, що захищають права їх власників) стало також інтенсивне розвиватися⁷. Тому наступний, не менш важливий нормативно-правовий акт, що встановлював кримінальну відповідальність за порушення прав на торговельні марки, було прийнято у XX ст. Ним стало Кримінальне уложення, підписане Російським імператором Миколою ІІ 22 березня 1903року.

Норми, присвячені кримінально-правовій охороні прав на торговельні марки, було зосереджено у п'яти окремих статтях Кримінального уложення, які містились у 16 Главі Кримінального уложення «О нарушении постановлений о надзоре за промыслами и торговлей»⁸.

Зокрема, відповідно ст. 356 Кримінального уложення «Промышленникь или торговець, виновный:

1) въ самовольномъ выставлении, на изготовленномъ имъ или и находящемся у него для продажы товаре, или на упаковке) или посуде, въ коей хранятся товари, или на коммерческомъ обьявлении, прейсь-куранте
или бланке, товарнаго знака, точно воспроизведеннаго или явно сходственнаго съ такимъ же товарнымъ знакомь, состоящимъ заведомо въ исключительномъ пользовании другого промышленника или торговца;

2) въ хранении для продажи или въ продаже товара съ указаннымъ въ предшедшемъ пункте заведомо выставленньмъ самовольно знакомъ или въ выпуске въ обращение такого товара для торговыхъ целей, наказывается: заключешемъ въ тюрьме на срокь не свыше шести месяцевъ. Незаконно выставленные товарные знаки подлежать снятию и уничтожению».

Також, згідно зі ст. 357 Кримінального уложення «Промышленникъ или торговецъ, виновный въ выставлении на товаре или на упаковке или посуде, въ коей хранятся товары, или на коммерческомъ обьявлении, прейсь-куранте или бланке, товарнаго знака съ запрещенными надписью или изображениемъ, или въ хранении для продажи или въ продаже товара сь такимь знакомъ, наказывается: денежною пенею не свыше двухсотъ рублей. Незаконно выставленные товарные знаки подлежатъ снятию и уничтожению. Відповідно до ст. 358 Кримінального уложення «Виновный въ употреблении на изделии знака, установленнаго для ограждения правъ пользования рисункомъ или моделью, безъ предварительной заявки рисунка или модели въ предписанномъ порядке, наказывается: денежною пенею не свыше пятидесяти рублей».

Відповідно до ст. 359 Кримінального уложення: «Виновный въ употреблении, безъ надлежащего разрешения, въ торговле, при провозе предметовъ, при производстве всякаго рода сборовъ, на вывескахъ или обьявленияхъ торговыхъ или промьшшенныхъ заведений, знака, присвоеннаго учрежденному въ установленномъ порядке обществу, наказывается: арестомъ на срокъ не свыше трехъ месяцевъ или денежною пенею не свыше трехсотъ рублей».

Необхідно звернути увагу на те, що попередня редакція ст. 359 Кримінального уложення стосувалася виключно торговельної марки Товариства Червоного Хреста.Водночас із тим, Особлива Рада відзначила, що крім товаристваЧервоного Хреста, котре має особливу торговельну марку (ЧервонийХрест), існують і інші створені у встановленому порядку товариства,яким також надано особливі торговельні марки: товариство, яке опікується бідними та хворими дітьми (Синій Хрест), військове благодійне товариство (Білий Хрест), товариство спасіння на воді, Імператорськеправославне палестинське товариство та інші.

Враховуючи те, що зловживання торговельними марками зазначених товариств є можливим рівною мірою, як і зловживання торговельною маркою Червоного Хреста, у ст. 359 Кримінального уложення Особлива Рада встановила більш загальну редакцію даної норми, щоб під їїдію могли підпадати торговельні марки усіх товариств, яким у встановленому законом порядку надається право мати відповідні відрізняючиторговельні марки.

Виражаючи редакцію ст. 360 Кримінального уложення, Особлива Рада звертала увагу на те, що до цього законодавство не передбачало кримінальної відповідальності за застосування без належного дозволу зображення Державного Герба Росії, відтвореного на вивісках, оголошеннях, прейскурантах, бланках документів. Водночас, не виникало сумнівів те,що зображення державного герба мало у промисловості та торгівлі на багато більше значення, ніж торговельна марка будь-якого товариства,оскільки право зображувати державний герб було вищою нагородою на всеросійських виставках, яке надавалась найбільш знаним фірмам, а також її надання поєднувалось зі званням придворного поставщика. Слідзазначити, що у промисловості та торгівлі було дуже поширеним застосування позначень, схожих із Державним Гербом Росії. Із метою забезпечення кримінальної відповідальності у таких випадках і було внесено до Кримінального уложення ст. 360.

Таким чином, можна говорити, що порівняно зі ст.ст. 1354, 1356, 1357, 1357-1, 1357-2, 1357-3 Зводу законів Російської імперії (1832р.), у ст.ст. 356, 357, 358, 359, 360 Кримінального уложення (1903 р.) було криміналізовано не лише продаж, пропозицію до продажу, зберігання товарів, посуду та упаковок товарів із незаконним нанесенням наних торговельної марки іншої особи, але і перевезення зазначених товарів, посуду та упаковок, у яких вони містяться, їх виробництво, а такожбудь-яке введення у обіг товару із незаконно нанесеною торговельноюмаркою.

Окрім того, було встановлено нові положення, згідно із якими:1) кримінальній відповідальності підлягав винний у застосуваннібез належного дозволу у торгівлі, при перевезенні предметів, їх виробництві, у оголошеннях торговельних або промислових закладів торговельної марки, яка належить виключно створеному у встановленому законом порядку іншому товариству (ст. 359);2) було криміналізовано застосування без належного дозволу зображення державного герба або позначень, явно схожих з ним (ст. 360).

А також новим покаранням за порушення прав на торговельнімарки згідно із Кримінальним уложенням, порівняно із відповідними статтями Зводу законів, було передбачено арешт на строк до трьох місяців та грошова пеня у розмірі до п'ятисот рублів. Окрім того, подібнодо норм Зводу законів, усі незаконно використані торговельні марки підлягали зняттю та знищенню.

Досить важливою особливістю кримінальної відповідальності за порушення прав на торговельні марки відповідно до Кримінального уложення було те, що справи про порушення зазначених прав починалисяне інакше, як за скаргою потерпілого. Навіть вирок про покарання відмінявся, якщо особа, яка принесла скаргу щодо дій порушника прав на торговельну марку, встигала примиритися із винним до виконання винесеного судом вироку.

На нашу думку, такий підхід російського законодавця до кримінально-правової охорони прав на торговельні марки можна охарактеризувати як достатньо ефективний, оскільки, по-перше, він давав реальну можливість отримати особам, котрим належали права на торговельні марки,від винної особи грошові компенсації за завдані порушенням даних прав,збитки, і, таким чином, виконував важливу компенсаційну функцію, якійу сучасному кримінальному праві приділяється все більше уваги, а по-друге, забезпечував дієве покарання винної особи шляхом застосуваннябудь-якого із зазначених вище кримінальних покарань, а отже, виконував притаманну кримінальному праву функцію кари.

Напевно, поєднання таких ефективних заходів майнового та карального характеру буде здатним в цілому виконувати важливу функцію попередження злочинних порушень прав на торговельні марки в Україні і у наш час.

 

 

 

 

1 Мельник О. М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні (цивільно-правовий аспект): Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – С. 29.

2 Новоторговый Устав 1667 года // Российское законодательство X-XX веков: Законодательство периода становления абсолютизма. В 9-ти томах. Т. 4 / Отв. ред.: Маньков А. Г.; Под общ. ред.: Чистяков О. И. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 117-136.

3 Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, 2004. – С. 51.

4 История товарного знака // europium.narod.ru/pr_tmhistory.htm

5 Головлева Е. Л. Торговая марка: теория и практика управления. Учебное пособие. – М.: «Вершина», 2003. – С. 24-26.

6 Уложение о наказаниях уголовных и исправительных от 15 августа 1845 года // Российское законодательство X-XX веков: Законодательство первой половины XIX ве­ка. В 9-ти томах. Т. 6. / Отв. ред. И. О. Чистяков. – М.: Юрид. лит., 1988. – С. 174-310.

7 Прокш М. Ю. Уголовно-правовая охрана товарного знака в случае недобросовестной конкуренции: Автореф. дисс… канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2003. – С. 8-9.

8 Уголовное уложение, высочайше утвержденное 22 марта 1903 г.. С указателями: предметным алфавитным и сравнительными: 1) уголовного уложения с уложением о наказаниях и уставом о наказаниях; 2) уложения о наказаниях с уголовным уложением, и 3) устава о наказаниях с уголовным уложением. – С.-Пб.: Гос. Тип., 1903. – С. 116-132.