Зародження футболу в Ужгороді

 

Одна з найпопулярніших у світі командних видів спорту – футбол розвивається на Закарпатті з кінця ХІХ століття. У міжвоєнний час тут активно діяли футбольні клуби, які захищали честь колишньої Підкарпатської Русі  у чехословацькому чемпіонаті. Футбол на Закарпатті грали навіть під час Другої Світової війни. А баталії між переможцями, переможеними і їхніми вболівальниками були не менш запеклими, ніж сьогодні.

Популярність футболу пов’язана з тим, що це командна гра, в якій задіяно багато учасників і процес гри включає дуже багато несподіваних елементів, а результат важко передбачити. Не була виключенням і територія сучасного Закарпаття. Про історію футболу у найзахіднішій області України, зокрема Ужгороді,  говоримо з істориком і краєзнавцем Йосипом Кобалем.

- З якого періоду на території сучасного Закарпаття починають розвиватися спортивні традиції?

- Уже всередині ХІХ століття у місцевій гімназії, будівля якої знаходилася у приміщенні сучасного комерційного технікуму, розпочалися заняття з фізкультури. Крім іншого, гімназисти займалися і грою в м’яч. Проте минуло чимало часу, поки в Ужгороді почали знайомитися з футболом. Сучасне Закарпаття тоді входило до складу Угорського королівства, тож поширення і розвиток футболу до кінця І Світової війно тісно пов’язано з історією футболу в Угорському королівстві.

В Угорщині відомості про англійську гру в м’яч , як тоді називали футбол, поширювалися через книги, ЗМІ як щось екзотичне. Пізніше в Будапешті в одній із реформатських гімназій збудували футбольне поле і почали грати в футбол. Згодом все більше навчальних закладів переймали цю традицію, футбол набирав популярності. Важливим моментом в історії поширення футболу в Угорщині було прийняття у 1893 році угорським урядом програми розвитку фізкультури в державі. На уроках фізкультури почали вводити ігрові види спорту, зокрема і футбол. Із нововведеннями, звичайно, познайомили і вчителів фізкультури. Одним із важливих пунктів програми була побудова у всіх великих містах Угорщини, зокрема в Ужгороді, спортивних майданчиків, де всі охочі могли займатися різними видами спорту. Оскільки це рішення було обов’язковим, то й Ужгородська міська рада змушена була виділити земельну ділянку.

- Де знаходився спортивний майданчик?

- Раніше учні ужгородської гімназії мали спортивний майданчик на території так званого «Звіринця» – сучасний парк Підзамковий. Він був невеликий, всього 0,25 Га. Нову спортивну площадку виділили в урочищі Фізеш (у перекладі з угорської – Вербник). Це територія на лівому березі Ужа, біля основи сучасного транспортного моста, на місці школи № 9 і 10. Всього місто виділило 7 гольдів, що приблизно відповідає 3 гектарам. На цьому місці пізніше створили також і перше футбольне поле. Важливу роль у цьому зіграв знаменитий мер Ужгорода, юрист, журналіст, фольклорист, перекладач Михайло Фінцицький.

Колишній спортзал ужгородської гімназії, де навчав футболу своїх учнів Іштван Медрецький (приміщення сучасного ректорату УжНУ)

- Хто навчав закарпатців футбольній грі?  

- Одним із піонерів футбольного руху на Закарпатті був учитель ужгородської гімназії, природознавець-орнітолог, великий любитель музики і знаний громадський діяч  Іштван Мендрецький. Як учитель фізкультури, на зборах учителів фізкультури Угорщини він ознайомився з новою командною грою – футболом і потім навчив грі учнів гімназії в Ужгороді. До речі, Іштван Медрецький похований на Кальварії. Можливо, було би доцільно увіковічити пам’ять про нього організацією футбольного кубка.  

Першими ужгородськими футболістами були учні та вчителі цієї гімназії, а також студенти з Ужгорода, які навчалися в будапештських вишах. Переважно це були угорці і євреї. Звичайно, це був аматорський клуб, який у 1901 році провів перший свій футбольний матч в Ужгороді. Наші земляки протистояли першому чемпіону Угорщини з футболу – «Будапештському атлетичному клубу». Ужгородці хоч і програли, але виступили достойно.

В самій Угорщині офіційно футбол розпочав свій розвиток у 1901 році. Взимку була створена Угорська футбольна ліга (MLSZ), яка до літа уже провела перший чемпіонат.

- Коли офіційно розпочав діяльність «Ужгородський атлетичний клуб»?

- Тривалий час «Ужгородський атлетичний клуб» («UAC») діяв на аматорських засадах, оскільки не мав зареєстрованого Міністерством внутрішніх справ статуту. У 1910 році він був зареєстрований, і з цього часу ужгородські футболісти почали грати в офіційних іграх регіональної ліги чемпіонату Угорщини. Поряд з футболом найбільш розвинутою секцією був великий теніс, із того часу ці два напрямки домінували. До речі, ужгородські тенісисти уже до першої Світової війни входили до еліти угорського тенісного спорту.

- Як розвивався футбол у Чехословацький період?

- Після І Світової війни, коли Закарпаття відійшло до Чехословаччини, в історії футболу наступили нові часи. Поряд з уже існуючим атлетичним клубом з’явилися нові футбольні команди, зокрема, у 1921 році робітничі партії й організації міста створили свій спортивний клуб – «Ужгородський робітничий тілогартувальний клуб» («UMTE»). У цьому футбольному клубі грали футболісти різних національностей, зокрема євреї. Цей клуб досяг значних успіхів, особливо протягом 1920-х років, коли кілька разів ставав чемпіоном східнословацької і підкарпатської футбольної ліги та Ужгорода. 

- Коли виник легендарний спортивний клуб «Русь»?

- СК «Русь» був заснований у 1925 році місцевими діячами на національній основі, оскільки до його складу входили представники місцевого українського населення. Окремий клуб заснували й представники чехів і словаків.

Варто зазначити, що територія сучасного Закарпаття разом із Східною Словаччиною складала одну територіальну групу Чехословацького футбольного чемпіонату. У межах Підкарпатської Русі проходив власний чемпіонат, але за етнічним принципом – угорські клуби грали свій чемпіонат, а слов’янські – свій. До перших належав «Ужгородський атлетичний клуб», «Ужгородський робітничий тілогартувальний клуб».

Починаючи з кінця 20-х років СК «Русь» стає провідним футбольним клубом на Підкарпатській Русі, який вийшов за рамки цього територіального чемпіонату і грав у другій футбольній лізі Чехословаччини. Всередині 30-х років був розквіт діяльності клубу «Русь». У цей час футболісти їздили майже у всі великі міста Чехословаччини, змагалися з чеськими, словацькими клубами, які фінансово переважали їх. Брали участь у міжнародних змаганнях, їздили в Угорщину, Румунію, Австрію. Приймали в себе закордонні команди, зокрема на відкритті футбольного поля СК «Русь» по вулиці Доманинській брав участь будапештський клуб «Бошош».  За спогадами Василя Федака, який мав до СК «Русь»  безпосереднє відношення, футболісти час поїздок на матчі розважалися грою в карти на гроші. Часто це призводило до конфліктів, порушення тренувального процесу, загострення відносин між гравцями. Але тим не менше, команда мала значні успіхи. На думку Федака, найбільший удар по успіхах команди нанесла закупка чужих  гравців з інших клубів. Це розбило єдиний колективний дух команди, яка вже не змогла так завзято змагатися із футбольними грандами.

Протягом Другої Світової війни СК «Русь» грав у другій лізі угорського чемпіонаті у групі ім. Ракоці.

Карта Ужгорода 1928 року із позначкою стадіону СК "Русь"

- Якого кольору була форма футболістів?

- Цікаво, що «Ужгородський атлетичний клуб», будучи угорським за національним складом, мав синьо-жовту форму. Ці кольори були традиційними для Ужанського комітату з кінця XVII століття (лінк на Берчені). Він грав спочатку у третій, а потім у другій лізі угорського чемпіонату. На відміну від «UAC», офіційними кольорами СК «Русь» були червоний і зелений. Між цими двома футбольними клубами, звичайно, існувало суперництво. В Ужгороді постійно чекали на дербі. Часто ці зустрічі проходили в запеклій боротьбі, де супротивники – угорці й українці не щадили один одного на полі. Інколи, щоб уникнути травмувань, у дружніх матчах супротивники мінялися половиною командного складу.

- Що змінилося у футболі після угорської окупації?

- У листопаді 1938 року, згідно з Віденським арбітражем, низовинна територія сучасного Закарпаття, де в більшості проживало угорське населення, разом з містами Ужгород, Мукачево, Берегово знову відійшла до Угорщини. А в березні 1939 року і залишки Підкарпатської Русі – Карпатська Україна була захоплена Угорщиною.

В нових умовах, звичайно, кардинально змінилося і ставлення до спортивних клубів. Чеські спортивні товариства, зрозуміло, припинили своє існування, був знищений й «Ужгородський робітничий тілогартувальний клуб», оскільки ним керували і грали в ньому переважно євреї. Річ у тім, що в Угорщині проти євреїв прийняли кілька законів, зокрема, й такий, котрий забороняв їм бути членами спортивних товариств, а отже, й офіційно займатися спортом. Майно цього клубу, зокрема, футбольне поле, було конфісковано на користь «Ужгородського атлетичного клубу», який, як угорський, тепер знову був у фаворитах нової влади. Почесним головою клубу було обрано мера Ужгорода, колишнього футболіста Ласло Мегої (Пешовнік), відомого своїми антисемітськими поглядами.

- Чи розвивався футбол під час Другої Світової війни?

- Загалом футбольний чемпіонат і футбольні змагання в Ужгороді не припинялися протягом всієї Другої світової війни. У місті на цей час було три футбольні команди: СК «Русь», «Ужгородський атлетичний клуб» і футбольний клуб крайньо-правої угорської організації «Угорська державна спілка захисту»(«MOVE»). Спочатку найсильнішою командою була СК «Русь», яка грала у другій лізі угорського чемпіонату, а наприкінці війни у цю лігу потрапив «Ужгородський атлетичний клуб».

Частина футболістів і тренерів брала участь у військових діях на Східному фронті проти радянських військ. Були й такі, які загинули, або стали інвалідами. Футбол в Ужгороді грали навіть за кілька місяців до приходу в Ужгород радянської армії.

Після жовтня 1944 року в історії футболу Закарпаття почалася нова сторінка, пов’язана вже з іншим чемпіонатом, іншими спортивними змаганнями. Закарпатські футболісти і в перший період становлення українського радянського чемпіонату відігравали важливу роль.