Співачка з Києва Вероніка Слюзалек допомагає волонтерам в Ужгороді
Останній «Голос країни» покорила співачка Вероніка Слюзалек, виконавши композицію «Додому». Всі четверо членів журі «розвернулися» в її бік.
Звичайно ж, відразу ж з’явилися можливості для кар’єри. Але все зупинила війна. Зараз Вероніка разом з батьками та бабусею вимушено переселилася до Ужгорода. Ми зустріли її на площі Театральній, де вона допомагала волонтерам плести маскувальну сітку для потреб армії, і трохи поговорили.
- Вероніко, як ти опинилася в Ужгороді?
- Як і тисячі моїх земляків. У перший же день нападу на Україну я зрозуміла, що насувається щось страшне. Я швидко переконала батьків та бабусю, що потрібно виїхати у більш безпечне місце. Найважче було переконати бабусю, бо старші люди вже більш осідлі і їм міняти місце проживання неймовірно складно. Ми взяли з собою якісь найбільш необхідні речі і виїхали з Києва. При цьому, навіть не знали нашої кінцевої точки…
- Дорога була важкою?
- Вся дорога – це була суцільна колона з автомобілів, які рухалися занадто повільно. Ми їхали з Києва до Ужгорода понад 30 годин. Останні 100 кілометрів були особливо важкими. Ми були остаточно виснаженими.
- Як вам вдалося знайти житло? Поселилися у друзів?
- Зовсім ні. Це взагалі якась фантастична історія. Ми нікого не знаємо в Ужгороді. Уже на під’їзді до Закарпаття увійшли в інтернет і переглядали будь які контакти в Ужгороді і натрапили на номер телефону абсолютно незнайомих людей. Більше того, цей номер телефону не був під оголошенням про оренду житла. Але так сталося, що ці люди почули про нашу ситуацію і самі запропонували поселитися у них. Ми їм щиро вдячні, такого просто не очікували. Ми дякуємо за гостинність і опіку, це зворушливо до сліз.
- Ти чудово виступила на «Голосі Країни». Напевно, це ж міг бути прекрасний старт для кар’єри…
- Війна це - зло і вона зруйнувала багато доль і забирає багато життів. Ви знаєте, я з дитинства бачила себе співачкою, марила цим. Я з червоним дипломом закінчила Київське музичне училище, а потім займалася з приватними педагогами зі співу. Після «Голосу Країни» я планувала більш ретельно займатися улюбленою справою. Зізнаюся, я вже написала понад 40 пісень і я хочу, щоб люди їх почули. Але ця страшна війна внесла свої корективи. Я у відчаї.
- Як тобі Ужгород, чим тут займаєшся?
- Ваше місто надихає. Неймовірно гостинні люди. Я була просто вражена тим, з якою самовіддачею люди допомагають переселенцям. Все організовано на найвищому рівні. Ужгородці зустрічають переселенців на вокзалах, безкоштовно везуть або до пунктів допомоги, або до кордону. Я була під сильними враженнями, коли побачила як волонтери організовують харчування для переселенців, як збирають необхідні для них речі, як організовують транспортування чи поселення. До сліз.
Не могла бути осторонь. Намагаюся допомагати, майже кожного дня на площі Театральній або в ПАДІЮНі плетемо маскувальні сітки. Коли я все це бачу, то постійно переконуюся, що такий народ неможливо перемогти.
Prozak.info