Що посіємо сьогодні - наші діти пожнуть завтра
Сотні вікон переморгуються затишними вогниками. За кожним вікном – своя історія, свої радощі, печалі. Є одне, що об’єднує всіх, – це краєвид: з кожного з вікон відкривається вид на старе озеро. Це озеро, під назвою Кірпічка, знову в центрі подій Ужгорода. Уже вкотре одні намагаються видати дозвіл, аби скоріше забудувати територію, а інші намагаються відстояти її, аби в подальшому було де облаштувати парк.
Я не належу ні до перших, ні до других. Не живу над озером, не часто ходжу тими доріжками. Але я добре пам’ятаю чудові трояндові клумби на місці теперішнього магазину «Фокстрот», що на проспекті, і чудові могутні дерева у парку неподалік ректорату, і ще багато різних сквериків, парків, на місці яких угніздилися будівлі. І мені від цього не дуже весело. Особливо коли буваю в інших містах і гуляю затишними парками, які жителі зуміли порятувати від тотальної забудови.
Люди, які відстоюють територію озера, не мають достатньо сил чи ресурсів, аби за рік-другий перетворити її на парк. Вони садять дерева, установлюють лавиці, зарибнюють озеро, чистять територію, проводять якісь акції. Часто їхні ж сусіди ламають ці лавиці, кидають сміття. Життя, як воно є. Наївні мрійники, величезні зусилля яких не помічаємо… Їх труд оцінять лише наші діти (а може, й онуки), коли захочуть зробити в центрі міста парк – і БУДЕ для цього МІСЦЕ!! Або не оцінять, і не облаштують парк, бо ми зараз не підтримаємо ентузіастів – і побіля озера виростуть будівлі, які вже ніхто і ніколи не зрушить із місця. Підтримати можна, підписавши петицію. І часу до рішення міської влади майже не залишилося – рахунок на дні. Посилання, щоб підтримати, можна знайти тут. Я не звикла підписувати різні петиції, але чомусь не хочеться, коли гулятиму з онуками поміж бетонних стін, картати себе, що, можливо, саме мого голосу не вистачило, аби зберегти територію для парку.
Сотні вікон переморгуються затишними вогниками… І кожен із свого вікна бачить своє: одні – зарослий бур’янами пустир, кинуте сміття, замулене озеро; інші – буйну зелень, об лаштовані в недалекому майбутньому доріжки, зручні лавички, безплатні ігрові майданчики для наших, звичайних, не «елітних» дітей.