Едуард Бураш: Нова посада – нові можливості допомоги Закарпаттю та Україні
Едуард Бураш є великим другом Закарпаття та України. Саме він вже дев’ять років поспіль проводить Дні України в словацькому місті Кошице. Він від самого початку повномасштабного вторгнення окупантів на нашу землю розпочав активну допомогу Закарпаттю та Україні. За його сприяння було перевезено десятки тон гуманітарних вантажів, реалізовано грантові проекти в кількох містах Закарпаття.
Едуард Бураш відвідав майже всі регіони України і добре знає нашу країну, її історію, політичні та громадські настрої. Саме тому він став радником глави уряду Словаччини з міжнародних питань.
Нещодавно у зв’язку зі зміною уряду у цій сусідній країні каденція Едуарда Бураша на цій посаді закінчилася. А від 1 грудня він став радником дитячого омбудсмена Словаччини Йозефа Міклошка.
Наша коротка розмова з Едуардом Бурашем.
Пане Едуарде, як зміниться ваша співпраця з Україною після призначення на нову посаду? Як часто ми будемо вас бачити на Закарпатті?
Запевняю, що докладатиму всіх зусиль, щоб допомога Закарпаттю та Україні стала ще більшою. Це моя позиція не лише як словацького чиновника, це мій життєвий пріоритет. Я й так багато допомагав саме дитячим будинкам на Закарпатті, дітям з певними фізичними вадами, дітям з тимчасово окупованих територій. Тепер це одне з моїх завдань на посаді радника Уповноваженого комісара у справах дітей.
Які ще обов’язки у вас на новій посаді?
Вони дуже широкі. Я буду допомагати не лише українським дітям в Україні, але й українським дітям, які наразі виїхали в пошуках порятунку до Словаччини. Це багато тисяч дітей, яких потрібно адаптувати до наших реалій. Це не тільки соціальна допомога, але й інтегрування в словацьке суспільство, отримання адекватної освіти, медичного обслуговування тощо. Особливо гостро стоятиме питання працевлаштування дітей, які досягли повноліття і закінчили навчальні заклади.
Зараз триває масштабна робота зі систематизації і моніторингу. Ми хочемо знати, де і скільки українських дітей наразі перебувають, скільки з них вчиться в державних школах, а скільки, приміром, в приватних чи церковних. Саме тому вестиметься робота зі створення електронної бази даних. Роботи дуже багато.
У той же час чи можна очікувати від вас допомогу дітям на Закарпатті, які також потребують певної гуманітарної допомоги?
Це апріорі і навіть не обговорюється. Ви знаєте, що ми багато допомогли дитячим будинкам у Малому Березному, Сваляві, Ужгороді, Виноградові та інших містах та селах. Наразі до мене звертаються друзі та колеги з багатьох країн за інформацією, яку допомогу потрібно ще надати українським дітям і я намагаюся це координувати. Допомагатиму і надалі чим тільки зможу.
Днями ви були у Києві на крупному міжнародному форумі «Свобода або страх». Які враження?
Це був потужний форум і я мав величезну кількість зустрічей. Зокрема і з українським омбудсменом Дмитром Лубінцем, якому передав вітання від нашого дитячого омбудсмена Йозефа Міклошка та запросив на офіційну зустріч до Братислави.
Насправді, на форумі ми почули дуже сумні цифри. Адже ця війна забирає життя як військових, так і цивільних. 28 тисяч цивільних українців вважаються зниклими безвісти. Ну а щодо дітей, то в росію вивезено за даними державного порталу «Діти війни» майже 20 тисяч українських дітей, серед яких 4 тисячі сиріт. А самі росіяни стверджують, що вивези понад 700 тисяч дітей.
Тому одним із моїх завдань буде вирішувати і питання можливості повернення українських дітей додому завдяки міжнародному впливу. Ну і ми готові дітям, яких повертають в Україну з росії, надавати потім у себе психологічну допомогу. Думаю, це буде більш широко обговорюватися вже у Братиславі.
Ну і окрім того, у мене було загато зустрічей і поза форумом. Це були зустрічі з добровольцями, волонтерами, урядовцями. Я навіть зустрічався з керівниками унікального регбі-клубу «Авіатор». Уявіть собі, що цей клуб піклується 1500 дітьми!
Були у мене зустрічі і з політиками, які вже зараз не при владі, але внесли величезний вклад в розвиток країни. Це люди, які мають величезний досвід і до них ще досі звертаються за порадами сучасні українські політики. До прикладу, я зустрівся з першим демократичним президентом України Віктором Ющенком…
Ющенко цікава персона в українському політикумі, про що ви розмовляли?
Попередньо було домовлено, що ми зустрінемося у нього в офісі на 15 хвилин за кавою, але ці 15 хвилин переросли у дві з половиною години. Це дуже інтелігентна людина та інтелектуал. Ми розмовляли на ріні теми, обговорювали як історичні аспекти, так і сучасні реалії. Ми обговорювали і зміну політичних орієнтирів у Словаччині і майбутнє Євросоюзу. Ми багато говорили про війну в Україні. Ми зійшлися на тому, що сучасна війна, це війна технологій і Україна, на жаль, стала певною лабораторію випробовувань сучасного озброєння. Ми розуміємо, що Україна не має стільки можливостей, скільки має росія, тому чітко усвідомлюємо, що Україні необхідно допомагати. Все залежить від того, як ми співпереживаємо біль України. Це стосується і Словаччини. Ми повинні усвідомити, що перемога України, це перемога Європи і всього демократичного світу.
Пане Едуарде, коли вас можна буде знову побачити на Закарпатті? Чи плануєте організувати якусь допомогу нашим дітям до Різдвяних свят?
Я планую бути на Закарпатті до Різдва ще декілька разів. Допомога, звичайно ж, буде. Зокрема, ми вже зовсім скоро привеземо допомогу Чинадіївському дитячому будинку, де виховуються 103 дитини. Будуть й інші сюрпризи! Моє серце з українським народом.
Василь Коваль