Катерина Пийчі: Можу лише подякувати матері, що вона не помилилася, коли віддавала мене в український клас
Молода вчителька початкових класів Катерина Пейчі з невеличкого села Сюрте на Ужгородщині є етнічною угоркою. Вона прекрасно володіє як угорською, так і українською мовою і каже, що знання української мови допомогло їй краще адаптуватися в сучасних умовах і визначає наразі її кар’єру.
Катерина завдячує цьому своїй матері Магдалині, яка віддала її в український клас школи.
— Катю, ваше село здебільшого угорськомовне, чи там проживають і українці?
— Сюрте було переважно угорськомовним селом, але зараз я не впевнена. Багато угорськомовних мешканців села виїхали до Угорщини, а їхні будинки купують головним чином українці. Я б навіть сказала, що зараз встановився певний паритет – угорців та українців майже порівну.
— А школа? Вона ж з угорською мовою навчання?
— Так, школа вважається угорською, але там є українські класи. Саме в такий український клас я і ходила.
— Але ж ти етнічна угорка…
— Так, моя мама принципово віддала мене в український клас, як і двох моїх сестер. Мій батько трохи розмовляє українською, а мама значно краще. Власне вона вже тоді розуміла, що угорську мову я і так буду знати, бо ми нею розмовляємо вдома, а українська мені згодиться в майбутньому.
— Ти коли пішла в школу, то знала вже хоч трошки розмовляти українською?
— На жаль, знала лише як сказати «Добрий день!», «Дякую!» та «До побачення!». Було важко, але це тривало недовго. Вже через півроку я розгадала на одному з уроків загадку, яку задали українською (примітка автора - посміхається).
Вас навчали українською якось особливо?
— Зовсім ні. Просто було більше спілкування, деколи перепитували, чи все зрозуміло. Все відбувалося поступово і без тиску.
— А вдома?
— Вдома знову ж таки ми спілкувалися угорською, але часто мама намагалася зі мною говорити українською, а ще у мене була сусідка, яка спілкувалася зі мною українською.
— А в українському класі ще були угорці окрім тебе?
— Ніби не було. Це були діти з україномовних родин.
— Школу ти як закінчила? Напевно ж, були проблеми зі ЗНО. Адже угорськомовним дітям важко дається цей іспит і навіть кажуть, що Закарпаття за рейтингом здачі ЗНО вже багато років займає останні місця в Україні, бо угорські діти не можуть здати ЗНО з української мови.
— Що стосується мене особисто, то ЗНО я здала найкраще в класі. Тобто, краще, ніж україномовні учні.
— А вищу освіту ти як здобувала?
— Я поступила в Ужгородський національний університет на фізичний факультет. Там була група для угорців, але вона насправді була виключно формальною, бо більшість предметів нам таки викладали українською. Одним словом, мені варто було йти у звичайну українську групу і було б легше, бо нам, окрім всього, довелося писати дипломні роботи на двох мовах – українській та угорській. І це було важко. Особливо в плані термінології, яка повністю відрізнялася.
— Я так розумію, що за фахом ти таки працювати не пішла…
— Ну тоді у мене не було особливого вибору. Був варіант влаштуватися на роботу в Ужгороді в угорськомовній школі №10, але лише вихователем в продовжену групу. І я пішла туди. Дуже швидко директор школи попросила мене попрацювати у неї секретарем, бо я досконало володіла як угорською, так і українською мовою, і тут дійсно пригодилися мої знання української. Ну, а далі я могла працювати вчителем початкових класів, але була одна умова – отримати педагогічну освіту. Так я поступила в Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука в Рівному на заочну форму навчання.
— Так там навчання виключно українською мовою у тебе?
— Так, українською і я знову ж таки можу лише подякувати матері, що вона не помилилася, коли віддавала мене в український клас. Навчаюся без проблем. Більше того, зараз я ще складатиму тести EdEra (в межах онлайн-курсу «Викладання української в класах із навчанням мовами національних меншин» - примітка автора 1). Це для підвищення кваліфікації в умовах «Нової української школи».
— Як ти вважаєш, що гальмує вивчення української мови угорськомовними школярами?
— Я категорично спростовую думку, що угорські діти принципово не хочуть вчити українську мову. Це не правда. Угорці Закарпаття чудово розуміють, що, якщо вони мають намір залишатися тут жити, тут вчитися і працювати, то повинні знати державну мову. Але потрібно розуміти, що наші мови дуже сильно відрізняються, вчити українську мову угорцям так само важко, як українцям угорську. Але є такий нюанс, діти, та й навіть дорослі угорці, соромляться розмовляти українською, бо у них поганий акцент і часто вони вживають слова у не тій формі, помиляються з родами (в угорській мові слова за родами не відмінюються) і таке інше. Навіть мій чоловік соромився говорити українською, коли влаштувався на роботу, бо дехто в колективі з нього насміхався, коли він неправильно вживав слова. Це виключно психологічна проблема.
— І як з цього вийти? Як діти повинні адаптуватися до україномовного середовища, щоб вільніше спілкуватися?
— От знаєте, ще в 2019 році були такі літні табори, де були угорськомовні учні разом з українськими дітьми. Це були мовні табори, де вивчали вони англійську мову. При цьому всі разом спілкувалися і саме в таких таборах ламається бар’єри. Діти вільніше спілкуються і вивчають не лише англійську мову, але й один одного вчать своїм мовам. Це прекрасний досвід.
— Катю, ви сказали, що українська мова потрібна тим угорцям Закарпаття, які мають намір залишитися жити в Україні. Все таки, на вашу думку, яких угорців Закарпаття більше: тих, хто має намір виїхати до Угорщини, чи тих, хто має намір жити тут?
— Наразі, на жаль, багато угорськомовних закарпатців виїжджають до Угорщини. Серед них багато таких, які виїжджають назавжди, але більшість таки тих, хто виїжджає до Угорщини лише тимчасово. Тобто, тут справа в рівні заробітків. Я б навіть сказала, в можливості знайти достойну роботу. Зараз мій чоловік також працює в Угорщині, бо там він має можливість добре заробити. Але ми все таки хочемо жити тут, на Закарпатті. Ми ж не приїхали звідкись. Тут жили наші предки від діда-прадіда і ми любимо наш рідний край. Звичайно, якби економічна ситуація в Україні була кращою, то рівень міграції був би значно нижчим.
— І таке питання: у тебе є донька. Ти плануєш її віддати в український клас чи школу?
— Так, у мене чотирирічна донька і вона розмовляє здебільшого угорською мовою, але я намагаюся з нею говорити й українською. Нещодавно ми пішли з донькою до лікаря, яка розмовляла виключно українською мовою і моя донька мене просто здивувала, бо почала говорити лікарці українські слова та фрази. Ну і, звичайно ж, я віддам її в українську школу. Я впевнена, що так для неї буде краще і вона, як і я, буде добре знати обидві мови, що допоможе їй краще адаптуватися в суспільстві і в майбутньому допоможе в кар’єрі.
Допомогти вчителям у викладанні зможе добірка корисних ресурсів та інструментів для навчання в початкових класах, які розроблені командою програми «Навчаємось разом» . Загальні поради щодо онлайнового навчання сприятимуть ефективному налагодженню навчального процесу в умовах карантинних обмежень, а навчальні матеріали допоможуть учням засвоїти новий матеріал. Добріка доступна за покликанням: https://bit.ly/2SU0mxE.
Петро Гойс
Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерство закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автораі не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.