Мер Ужгорода не зможе приватизувати об'єкт в центрі міста через розголос
Мер Ужгорода навряд чи зможе приватизувати об'єкт на вулиці Гоголя, 11 в центрі міста
У той час, як в умовах реальної загрози війни, у світі відбуваються постійні дипломатичні баталії, мерія Ужгорода теж не пасе задніх. Тут теж іде своя боротьба: мер проводить "спецоперацію". Звісно ж, не з приводу жахливого стану доріг, добробут уужгородців чи зростання тарифів. Причина проста як апельсин: мер хоче «прихватизувати» жирний шмат комунальної власності в самому центрі міста – нежитлові приміщення площею 180 квадратів на Гоголя, 11 (колись тут розміщалася «Закарпаттястандартметрологія»). Мова йде про викуп за заниженою ціною, а не про відкритий аукціон, де переможе той, хто запропонує більшу ціну.
Схема, так званого «викупу», однією одіозною фігурою вдосконалювалася роками. Вона полягає в тому, що ласе майно громади спочатку передається в оренду зацікавленій особі. Потім ідуть «покращення». Ну, як покращення: поміняв вікна-двері (для себе ж), написав, що це коштувало разом з монтажем багато тисяч гривень – і все, рахуй, що комунальна нерухомість твоя. В сукупності це дає можливість обійти відкритий продаж, але бюджет міста недоотримує ринкову ціну за об’єкт.
Ще півроку тому проколів з «прихватизацією» не було: депутатам підсовували одне-єдине рішення, казали, що все правильно, що це норма закону, а далі всім процесом керувала Ольга Херсонцева (ім’я і прізвище з етичних міркувань змінено). І був результат, який потрібен…ні, не місту і бюджету, а оточенню мера.
Але оточення це на даний час вже переросло свого керівника. Мер був потрібен тоді, коли мав владу і вплив на процеси. Зараз же вони відкрито глузують з нього і закидують йому політичну імпотентність, а у владних коридорах обговорюють плани зміни капітана корабля (ну як плани, більш точно сказати ціну).
В чому ж причина? Андрій Богданов (ну, Ви розумієте, теж з етичних міркувань) вже не може авторитарно «порішати» одному землю, іншому неприватизовану квартиру. Він навіть, МАФ чи білборд вже не може протиснути. А лідерство і авторитет, які базуються на вмінні «вирішити питання» закінчуються одночасно з можливістю щось позитивно вирішити.
Тому, коли мер спробував заскочити в останній вагон потяга і прихватизувати Гоголя, 11 – його ж оточення, цементом відносин в якому були гроші, вирішило: «Ми не заробляємо і він не заробить». Така собі шокова терапія: хай зрозуміє, що він вже ніхто і нічого не вартий.
Для цього було зроблено все. Спочатку "засвітили" сам об’єкт в проекті рішення. Навіщо було оприлюднювати проект в грудні 2021 року на сесію в лютому 2022? Та щоб дати можливість всім активістам і «прихильникам» мера його побачити, навіть тим, які в приватизації розуміють ще менше, ніж в ядерній фізиці. Для чого, крім підвищення уваги, було «світити» лише одну нерухомість? Можна ж було заховати Гоголя, 11 серед 30 інших комунальних будівель.
Потім пішов цілеспрямований «витік інформації»: «Богданов націлився на Гоголя…швидше готуйте документи - то об’єкт мера…Ви, що не знаєте, що то САМОГО – давайте підписуйте». В підсумку, навіть прибиральниці в мерії і ті, хто не читав Гоголя вже знали, що на Гоголя, 11 є «жирний» об’єкт, бо на нього націлився сам мер. Чому «жирний»? Бо центр міста. Є земельна ділянка. Можна побудувати черговий житловий будинок з комерцією. Рентабельність від 500 відсотків.
Як підсумок, букмекери Ужгорода ставки на перемогу мера на сесії 24 лютого не приймають, бо шансів, що дозвіл на приватизацію об'єкта на Гоголя отримає підтримку в залі – немає.
Василь Коваль для Prozak.info