Закарпатський Правий сектор «не в темі»
Чому Закарпатський Правий Сектор хоче помститися за людину, яка ненавиділа Яроша
Нещодавно спецпідрозділ СБУ «Альфа» провів спецоперацію проти екстремістів. Як повідомили самі СБУшники, у результаті операції загинув проросійський екстреміст за прізвиськом «Лісник».
Згодом стало відомо, що «Лісник» був бойовиком Правого Сектору. Командир Закарпатського батальйону Правого Сектору Роман Стойка заявив, що побратими помстяться за смерть «Лісника».
«Слава Нації Браття !!! Вбили одного з нас… З Лісником відірвали шматок нашого серця. Наш брат не здався живим, продемонстрував, як покидають наш світ справжні чоловіки. Лісник прожив справжнє життя, і покинув нас як справжній воїн. Він показав нам всім приклад. Мені тебе не вистачатиме , Брате… Сашко Білий, тепер Лісник. Ваші вбивці перед смертю благатимуть поскорше здохнути, але такої честі не отримають. Сашку , Лісник, ми Вас не зрадимо. Присягаюся, лють наша буде як кінець світу для режиму! Не дочекалися Ви трошки… Я вже почав. Ще не довго. Смерть Ворогам! Вічна пам’ять героям ! ( комбат Чесний )», -- написав Стойка в соцмережах.
Така заява є трохи дивною, бо насправді «Лісник» вийшов з Правого Сектору ще влітку.
Ось що написала про нього активна учасниця бойових дій Правого Сектору в зоні АТО, журналіст Олена Білозерська:
«Що його звали Олег Мужчиль, я, звичайно, і гадки не мала. Для мене він був Лісник, або Сергій Аміров - по Фейсбуку. Аміров, до речі, від ісламського терміну "амір" - командир. "Сергей Командиров" - посміхнувшись, пояснив він. А справжні імена - навіть імена, не тільки прізвища - у нас питати не прийнято.
Він очолював один з підрозділів розвідки ДУК ПС (вийшов з ДУК за власним бажанням у кінці літа). Був висококваліфікованим розвідником-диверсантом і авантюристом до мозку кісток. Воював, за його словами, у Другу чеченську (на боці чеченців). Його не раз арештовували. Сидів у "Матроській тишині". Розказував, що там усюди килими і абсолютна тиша, яка діє на психіку краще за будь-які тортури. Кілька тижнів такого сидіння в "одиночці" - і переважна більшість людей готові розказати слідчим усе завгодно - просто за право поговорити з живою людиною.
Він очолював Духовне управління українських буддистів, був настоятелем буддійського монастиря. Почувши про це від нього, я недовірливо спитала, чи він справді щиро сповідує буддизм чи це для нього одне з багатьох прикриттів розвідника.
Він був родом зі східної України. Очолював кілька автономних груп, які з початку війни активно працювали на окупованих територіях і навіть на території Росії. Я бачила відеоролики з їхніх операцій - працювали добре. Згодом - причина мені невідома - Лісник осів на контрольованій Україною території, перевіз сюди частину своїх людей. Серед них були громадяни РФ, з тамтешніх радикальних опозиційних кіл, я особисто бачила двох.
…Він був з тих людей, для яких авантюра - все. Неймовірно розумний, ерудований, харизматичний, з блискавичною реакцією.
Його стосунки з "Правим сектором" були дуже складними. Дмитра Яроша він тупо ненавидів, асоціював себе лише з ДУК, і те - з деякими "оговорками". Постійно закликав до бунтів, терактів, будь-яких силових дій, як маячню сприймав усі аргументи на тему, що не можна робити такі речі, поки в державі не назріла революційна ситуація. Аргументовано, на історичних і сучасних прикладах, пояснював, що думка більшості - ніщо, що історію творять одиниці, відчайдухи. Чи не всі його розмови крутилися навколо цього. Говорив спокійно, переконливо, на вигляд абсолютно щиро.
На своїй сторінці у Фейсбук він постійно лаяв Яроша, Правий Сектор і взагалі всіх за млявість, нерішучість, неготовність вже зараз підривати усе, що рухається, і стріляти в усе, що піднімає голову. Це було занадто навіть для найрадикальніших наших радикалів, і врешті-решт ми з Лісником попрощалися. Не вигнали - пішов сам. Не знаю, як інші, а я, якщо чесно, зітхнула з полегшенням.
Як вам така, наприклад, розмова. Я почала казати, що якби завтра, припустимо, відбувся переворот і президентом України став би Ярош, жодна держава світу не визнала б нову владу.
Лісник перебив:
- Кто угодно, только не Ярош. Это вообще не тот человек.
- Послухай, я не схильна обожествляти Яроша, але реально кращого наразі не знаю. Він може чогось не знати або не вміти, але є головне - він порядна людина.
- А я худшего не знаю. Его уровень - сельский учитель, это максимум. А порядочность в политике... - і весело засміявся. Лісник чхати хотів на порядність і казав це абсолютно відверто. Можливо, він вважав її прийнятною у стосунках між друзями, але не більше.
Звичайно, я спитала в нього, що він взагалі робить у ПС, якщо так ставиться до Яроша. Він відповів, що він не в ПС, а лише в ДУК, і ДУК потрібен йому для того, щоб знайомитись з цікавими йому людьми. Щоб приходити до них не з вулиці, а під брендом ДУК.
Далі я спитала: "Якщо не Ярош, то ХТО??? Не можу ж я підозрювати тебе у бажанні привести до влади Сєню або Юлю".
- Я сам. И больше никто.
- У тебе такі амбіції? - я спочатку вирішила, що це жарт.
- Ну, если я возглавляю всех украинских буддистов, как ты думаешь, есть у меня амбиции? Я просто никого не вижу больше, кто потянет.
Дмитро Ярош, у свою чергу, поважав Лісника за професіоналізм, але не довіряв йому ні хвилини і закликав ставитись до цієї людини з великою обережністю.
У підрозділі Амірова, зокрема, були люди, про яких нічого хорошого сказати не можу. У нас була база біля великого ставка, на якій знаходились кілька невеличких підрозділів зі своїми командирами, і всі вони підпорядковувались нашому старшому командиру, який перебував на тій же базі. І от люди Лісника почали брати з місцевих рибалок плату за право ловити рибу у цьому ставку. Решта бійців, включно зі старшим, про це нічого не знали. Рибалки платили, але коли їм підняли ціни, поскаржилися на правосєків, які їх обдирають, і в нас почалися проблеми. (Нагадаю, що в "зоні АТО" правосєків взагалі офіційно немає).
Одразу після цієї історії Лісник і його люди буквально за півдня з нашої бази з'їхали. Більше я його не бачила. Тільки читала гнівні пости у Фейсбуці, де мало не кожне друге слово було на кшталт "підрив" і де наїзди на ПС чергувалися з повідомленнями ЗМІ про різні силові акції - не без натяку, що групи Лісника якось причетні до цього.
ІМХО, він просто загрався. Хочеш підривати - підривай, хочеш скидати - скидай, але мовчи, не піарся.
Дурнею було б думати, що СБУшники не моніторять твій Фейсбук і не стежать за тобою, якщо ти у кожному пості закликаєш до державного перевороту. І не пристрелять тебе, якщо ти сидиш у квартирі, набитій зброєю, і відстрілюєшся від них.
Він казав, що в нього амбіції, що він хоче бути диктатором - але, як на мою думку, не стільки там було тих амбіцій, скільки потягу до пригод, ексцентричності натури, яка й призвела до його загибелі.
Його б енергію і знання у правильне русло... Там, влітку на базі, він часто вдягав кікімору і зникав десь на півдня-день. Одного разу приходить веселий і розказує, як провчив наших солдатиків, які розслабились і ловили рибу, не виставивши охорону. Підкрався до них під виглядом сепарського диверсанта, роззброїв і взяв у полон. Сказав їм потім, що якщо вони так робитимуть і надалі, то не вони їстимуть рибу, а риба їстиме їх. Може, він і правильно зробив - краще він їх повчить, ніж супротивник, але я тоді намагалася витягнути наших полонених, і ще довго не могла позбутися думки, що ніж знущатися з лохуватих солдатиків, краще б він, з такими навичками, парочку матьорих "сепарів" мені на обмін привів...
Чи працював він на ФСБ чи ГРУ - не знаю. Казати такі речі без серйозних доказів неприпустимо. Чи міг працювати? Як на мене, він міг працювати на будь-яку розвідку світу, співпраця з якою могла б задовольнити його бажання жити так, як він хотів жити, робити те, що він хотів робити. Думаю, що за рахунок свого розуму і кваліфікації він розраховував усіх переграти - переграти, знов-таки, не в інтересах України чи якоїсь структури - а так, задоволення заради».
Тепер не зрозуміло, чому закарпатський «правосєк» Роман Стойка вирішив помститися з лісника, якого в самому Правому Секторі вважають авантюристом? Скоріше за все, через те, що сам Стойка також ще той авантюрист. Як відомо, саме його підрозділ спровокував конфлікт, який переріс у перестрілку з міліцією в Мукачеві.
Ось деякі відомості про Романа Стойку із сайту Закарпаття.онлайн:
«Біографія Р.Стойки насичена і цікава. Наприкінці 2008 – в першій половині 2009 років він, як офіцер міліції, брав участь у "ментовських" війнах за сфери впливу між силовими структурами, будучи, за інформацією в правоохоронних структурах, "стукачем" на свою структуру в СБУ (де свого часу працювали його брат Богдан і батько, який все це "кришував" і "відмазував"), через що врешті був змушений покинути службу в МВС. В останні 2-3 роки перед кар'єрою в "ПС Закарпаття" Р.Стойка – сигаретний контрабандист з використанням літальних апаратів, якими управляв сам, учасник "розбірок" між силовими відомствами (МВС, Державна прикордонна служба, СБУ) за право "кришувати" і керувати контрабандними потоками на кордонах з сусідніми державами, заграє з пресою, пописує на сайт ОРД. З першої половини 2014 р. він – один з очільників Закарпатського відділення організації Правий Сектор (згідно чуток – як наслідок інкорпорації в організацію «своїх людей» від СБУ).
Батько Р. Стойки, Стойка Василь Васильович, свого часу – колишній начачальник СБУ Ужгородського району, далі – начальник Відділу власної безпеки Закарпатського обласного відділення СБУ, як співробітник Відділу з питань запобігання та протидії корупції Ужгородського національного університету перепав у «спадок» новому керівництву УжНУ після ректорства «регіонала» Федора Ващука. Зі Стойки-старшого і почався резонансний скандал з ПС-шоу в ректораті УжНУ».
Тим не менше, так і не зрозумілою залишається позиція керівництва Правого Сектору щодо самого Романа Стойки, але розбіжності між поглядами цілком очевидні.
Василь Король для Prozak.info